Киплячий казан суду
У день, коли починається вавилонська облога, Єрусалим — це іржавий казан, що википів досуха. Того ж вечора наш Отець забирає дружину Єзекіїля і забороняє йому оплакувати її — знак того, що коли впаде храм, люди будуть надто приголомшені, щоб плакати.
24 1Дев’ятого року, десятого місяця, десятого дня надійшло до мене слово нашого Отця:
2Сину людський, запиши назву цього дня, саме цього дня. Цього самого дня цар вавилонський обложив Єрусалим. 3Розкажи притчу цьому бунтівному дому й скажи їм: Так говорить Владика Отець: «Постав казан, налий у нього води. 4Поклади в нього кусні, кожен добрий кусень, стегно й лопатку; наповни його добірними кістками. 5Візьми добірне з отари, наклади дрова під казаном; доведи до кипіння й звари в ньому його кістки.»
6Так говорить Владика Отець: Горе місту крові, казанові, у якому іржа, іржа, що не зійшла з нього! Виймай з нього кусень за куснем; жереб про нього не кидали. a a v6 Жереб кидали, щоб робити вибір; тут жереба не кидають — кожен кусень виймають без розбору, що зображує цілковитий суд над Єрусалимом. 7«Бо кров її серед неї; вона поклала її на голу скелю. Вона не вилила її на землю, щоб присипати порохом. 8Щоб розпалити гнів і звершити правосуддя, я поклав її кров на голу скелю, щоб вона не була покрита.»
9Так говорить Владика Отець: «Горе місту крові! Я теж складу дрова високо. 10Наклади дров, розпали вогонь, звари м’ясо до готовності, додай прянощів, і нехай кістки обвугляться. 11Потім постав порожній казан на його вугілля, щоб він розпікся й розжарилася мідь його, щоб розплавилася в ньому його нечистота і знищилася його іржа. 12Вона виснажила себе працею, та важка іржа її не сходить із неї; іржа її лишається навіть у вогні. 13Нечистота твоя — то твоя ганебна поведінка. Через те, що я намагався очистити тебе, а ти не очистилася, ти не будеш знову чиста, доки не вгамую своєї люті проти тебе. 14Я, твій Отець, сказав це. Воно надходить, і я вчиню це. Я не стримаюся, не пощаджу й не відступлю. Судитимуть тебе за твоїми дорогами й твоїми вчинками, — каже Владика Отець.»
Отець забирає дружину Єзекіїля
15Надійшло до мене слово нашого Отця:
16«Сину людський, одним ударом я забираю в тебе втіху очей твоїх. Проте не тужи й не плач, і хай не ллються сльози. b b v16 Смерть дружини Єзекіїля стала живим знаком: його заборонена скорбота відображала невимовну втрату, яку відчує Ізраїль, коли впаде храм. 17Стогни тихо; не оплакуй померлих. Не знімай завою свого й сандалів із ніг своїх; не закривай уст і не їж хліба скорботних.»
18Того ранку я говорив до народу, а ввечері померла моя дружина. Наступного ранку я зробив, як було наказано.
19Тоді люди запитали мене: Чи не скажеш нам, що означають для нас ці речі — чому ти так чиниш?
20І я сказав їм: Надійшло до мене слово нашого Отця:
21Скажи дому Ізраїля: Так говорить Владика Отець: «Ось я оскверню святиню свою, гордість сили вашої, втіху очей ваших, жадання душі вашої; а сини й дочки, яких ви залишили, впадуть від меча. 22Ви чинитимете так, як чинив я: не закриватимете уст і не їстимете хліба скорботних. 23Завої ваші лишаться на головах ваших і сандалі на ногах ваших. Ви не будете тужити й плакати, а будете марніти у гріхах ваших і стогнати одне до одного. 24Отже, Єзекіїль буде для вас знаком; усе, що робив він, робитимете й ви. Коли це настане, ви пізнаєте, що я — Владика Отець.
25«А ти, сину людський, — того дня, коли я заберу в них твердиню їхню, радість і славу їхню, втіху очей їхніх, жадання серця їхнього, і синів та дочок їхніх, 26того дня прийде до тебе втікач, щоб принести тобі звістку. 27Того дня, коли прийде втікач, відкриються уста твої; ти говоритимеш і більше не будеш німим. Так ти будеш для них знаком, і вони пізнають, що я — твій Отець.»
