Єзекіїль 14

14 ¹Потім до мене прийшли деякі зі старійшин Ізраїлю й сіли переді мною. ²І було до мене слово нашого Отця:

³Сину людський, ці люди прийняли ідолів у свої серця й поставили перед собою камінь спотикання своєї провини. Чи маю я взагалі дозволити їм звертатися до мене за порадою? ⁴Тож говори до них і скажи їм: Так говорить Владика Отець: Коли хтось із дому Ізраїлевого прийме ідолів у своє серце й поставить перед собою камінь спотикання своєї провини, а потім прийде до пророка, то я, твій Отець, сам відповім йому відповідно до безлічі його ідолів, ⁵щоб захопити серця дому Ізраїлевого, які всі відвернулися від мене через своїх ідолів.

⁶Тож скажи домові Ізраїлевому: Так говорить Владика Отець: «Покайтеся! Відверніться від своїх ідолів і відверніть свої обличчя від усіх своїх мерзот. ⁷Коли якийсь ізраїльтянин чи чужинець, що живе в Ізраїлі, відділиться від мене, прийме ідолів у своє серце, поставить перед собою камінь спотикання своєї провини, а потім прийде до пророка, щоб звернутися до мене за порадою, то я, твій Отець, сам відповім йому. ⁸Я зверну своє обличчя проти того чоловіка і зроблю його знаком та приказкою; я відітну його від свого народу. Тоді ви дізнаєтеся, що я — ваш Отець.

⁹Якщо ж пророк буде зваблений промовити слово, то це я, твій Отець, звабив того пророка; я простягну свою руку проти нього і знищу його з-посеред свого народу, Ізраїлю. ¹⁰Вони понесуть свою провину — провина того, хто питає, буде такою ж, як провина пророка, ¹¹щоб дім Ізраїлів більше не блукав від мене й не осквернявся всім своїм беззаконням. Вони будуть моїми дітьми, а я — їхнім Отцем, каже Владика Отець».

Чотири страшні суди нашого Отця

¹²І було до мене слово нашого Отця:

¹³Сину людський, якщо якась земля згрішить проти мене своєю невірністю, то я простягну свою руку проти неї, щоб відтяти її запаси хліба, пошлю на неї голод і вигублю з неї і людей, і тварин, ¹⁴то навіть якби в ній були ці троє чоловіків — Ной, Даниїл і Йов, — вони врятували б лише самих себе своєю праведністю, каже Владика Отець.

¹⁵Або якщо я пошлю на ту землю диких звірів, і вони позбавлять її людей, і вона стане пустелею, так що ніхто не проходитиме через неї через тих звірів, ¹⁶то, як живий я, каже Владика Отець, навіть якби ці троє чоловіків були в ній, вони не змогли б урятувати ні синів, ні дочок. Врятувалися б лише вони самі, а земля залишилася б пусткою.

¹⁷Або якщо я наведу меч на ту землю і скажу: «Нехай меч пройде через цю землю», відтинаючи з неї і людей, і тварин, ¹⁸то, як живий я, каже Владика Отець, навіть якби ці троє чоловіків були в ній, вони не змогли б урятувати ні синів, ні дочок; врятувалися б лише вони самі.

¹⁹Або якщо я нашлю на ту землю моровицю і виллю на неї свій гнів кров’ю, щоб відтяти з неї людину і тварину. ²⁰то, як живий я, каже Владика Отець, навіть якби Ной, Даниїл і Йов були в ній, вони не змогли б урятувати ні сина, ні дочки; тільки самих себе — своєю праведністю.

²¹Так говорить Владика Отець: Наскільки ж гірше буде, коли я пошлю на Єрусалим чотири свої страшні суди — меч, голод, диких звірів і моровицю, — щоб відтяти з нього і людей, і тварин! ²²Та все ж залишаться в ньому ті, що вціліли, сини й дочки, яких виведуть. Вони вийдуть до вас, і коли ви побачите їхні дороги та вчинки, то втішитеся щодо лиха, яке я навів на Єрусалим, — щодо всього, що я навів на нього. ²³Вони втішать вас, коли ви побачите їхню поведінку та вчинки, і ви дізнаєтеся, що я нічого не робив там без причини, каже Владика Отець.