1 Послання до солунян 3

3 ¹Тож коли ми вже не могли цього витримати, то вирішили залишитися самі в Афінах, ²і послали Тимофія, нашого брата й співпрацівника нашого Отця в Євангелії Христа, щоб зміцнити й підбадьорити вас у вашій вірі, ³щоб ніхто з вас не захитався через ці труднощі, — ви ж самі знаєте, що нам це призначено. ⁴Коли ми були з вами, то заздалегідь казали вам, що зазнаємо страждань, — так і сталося, як ви знаєте. ⁵Тому, не маючи більше сил чекати, я послав дізнатися про вашу віру, боячись, що спокусник спокусив вас і наша праця виявилася марною.

⁶Але щойно Тимофій повернувся до нас від вас і приніс добру звістку про вашу віру та любов, — що ви завжди згадуєте нас з любов’ю, прагнучи побачити нас, як і ми прагнемо побачити вас. ⁷Тож, брати й сестри, серед усіх наших страждань і труднощів ваша віра втішила нас, ⁸бо тепер ми живемо, якщо ви твердо стоїте в Господі. ⁹Яку подяку можемо скласти нашому Отцеві за вас, за всю ту радість, якою радіємо перед нашим Отцем через вас? ¹⁰Ніч і день ми ревно молимося, щоб побачити вас віч-на-віч і доповнити те, чого ще бракує вашій вірі?

¹¹Нехай же Сам наш Отець і наш Господь Ісус спрямують нашу дорогу до вас. ¹²Нехай Господь дасть вам зростати й переповнюватися любов’ю одне до одного й до всіх, як і ми любимо вас, ¹³щоб зміцнити ваші серця бездоганними у святості перед нашим Отцем, коли прийде наш Господь Ісус з усіма Своїми святими. ^a a v13 «Своїми святими» може означати ангелів, віруючих, які вже померли, або і тих, і тих.