1 Послання до солунян 4

4 ¹Насамкінець, брати і сестри, просимо й закликаємо вас у Господі Ісусі: як ви прийняли від нас, як вам належить жити, щоб догоджати нашому Отцеві, — і як ви й робите, — так робіть це ще більше. ²Бо ви знаєте, які настанови ми дали вам через Господа Ісуса. ³Бо така воля нашого Отця: ваше освячення, — щоб ви стримувалися від статевої розпусти, ⁴щоб кожен із вас умів брати собі дружину у святості та пошані, ⁵а не в похітливій жазі, як язичники, що не знають нашого Отця, ⁶щоб ніхто не кривдив свого брата й не користався з нього в цій справі, бо Господь — месник за все це, як ми вже казали вам раніше й суворо застерігали. ⁷Бо наш Отець покликав нас не до нечистоти, а до святості. ⁸Тому хто нехтує цим, нехтує не людиною, а нашим Отцем, який дає вам свого Святого Духа. ^a a v8 Тут наш Отець дає свого Святого Духа — Отець і Дух названі разом, увлягаючи читача в любов, що робить нас святими.

⁹А про братню любов вам не потрібно, щоб хтось писав вам, бо ви самі навчені нашим Отцем любити одне одного. ¹⁰І справді ви так і робите щодо всіх братів і сестер по всій Македонії. Але закликаємо вас, брати і сестри, робити це ще більше, ¹¹і щоб ви прагнули жити тихо, займатися своїми справами й працювати власними руками, як ми вам наказували, ¹²щоб ви гідно жили перед сторонніми й ні від кого не залежали.

Отець приводить своїх дітей додому

¹³Не хочемо, брати і сестри, щоб ви були в незнанні про тих, хто спочив, аби ви не сумували, як інші, що не мають надії. ¹⁴Бо якщо ми віримо, що Ісус помер і воскрес, то так само й наш Отець приведе разом з ним, через Ісуса, тих, хто спочив. ¹⁵Бо це кажемо вам словом Господнім: ми, живі, що залишимося до приходу Господа, аж ніяк не випередимо тих, хто спочив. ¹⁶Бо сам Господь зійде з неба з владним покликом, з голосом архангела й сурмою нашого Отця, і мертві у Христі воскреснуть першими. ¹⁷Потім ми, що ще живі й залишимося, будемо підхоплені разом з ними на хмари, назустріч Господу в повітрі; і так завжди будемо з Господом. ¹⁸Тож утішайте одне одного цими словами.