Числа 9

9 ¹Наш Отець промовив до Мойсея в Синайській пустелі, першого місяця другого року після того, як вони вийшли з Єгипту:

²«Нехай народ Ізраїлю святкує Пасху у призначений для неї час. ³Чотирнадцятого дня цього місяця, надвечір, справляйте її у встановлений час, за всіма її постановами та всіма приписами.»

⁴Тож Мойсей сказав народові Ізраїлю, щоб святкували Пасху. ⁵І справили вони Пасху в Синайській пустелі чотирнадцятого дня першого місяця, надвечір, як наказав наш Отець Мойсеєві; так і зробили сини Ізраїлю. ⁶Але деякі чоловіки були нечисті через те, що доторкнулися до мертвого тіла, і не могли справити Пасху того дня. Тож вони прийшли того дня до Мойсея та Аарона ⁷і сказали йому ті чоловіки: «Ми нечисті через мертве тіло. Чому ж маємо бути позбавлені права принести жертву нашому Отцеві у призначений час разом з ізраїльтянами?»

⁸А Мойсей відповів їм: «Зачекайте тут, доки я почую, що накаже про це наш Отець.»

⁹І промовив наш Отець до Мойсея, кажучи:

¹⁰«Скажи ізраїльтянам: якщо хтось із вас чи ваших нащадків буде нечистий через мертве тіло або перебуватиме в далекій подорожі, він усе ж може справити Пасху нашому Отцеві. ¹¹Другого місяця, чотирнадцятого дня, надвечір, нехай справлять її, споживаючи з прісним хлібом та гіркими травами. ¹²Нехай нічого з неї не залишають до ранку, жодної кістки в ній не ламають і справляють її за кожною постановою Пасхи. ¹³Але якщо хтось чистий і не в дорозі, а проте не справляє Пасхи, той чоловік має бути відлучений від свого народу, бо не приніс жертви нашому Отцеві у встановлений час; той чоловік понесе свій гріх. ^a a v13 Бути «відлученим від свого народу» означало офіційне виключення зі спільноти заповіту Ізраїлю.

¹⁴„Якщо чужинець, що живе серед вас, захоче справити Пасху нашому Отцеві, нехай дотримується постанови та припису Пасхи. Один закон діє і для чужинця, і для корінного жителя землі.“»

Хмара вказує шлях

¹⁵Того дня, коли було поставлено скинію — намет свідчення, — хмара вкрила її; а від вечора до ранку вона мала вигляд вогню над скинією. ¹⁶Так було постійно: удень її вкривала хмара, а вночі — подоба вогню. ¹⁷Щоразу, коли хмара підіймалася над наметом, ізраїльтяни вирушали в дорогу; а де вона спинялася, там ізраїльтяни отаборювалися. ¹⁸За велінням нашого Отця народ Ізраїлю вирушав, і за велінням нашого Отця отаборювався. Доки хмара спочивала над скинією, вони залишалися в таборі. ¹⁹Коли ж хмара залишалася над скинією багато днів, ізраїльтяни дотримувалися настанови нашого Отця і не вирушали. ²⁰А часом хмара стояла над оселею лише кілька днів: за велінням нашого Отця вони отаборювалися і за велінням нашого Отця вирушали. ²¹А часом хмара стояла від вечора до ранку; а коли вранці вона підіймалася, вони вирушали. Чи то вдень, чи вночі, коли хмара підіймалася, вони вирушали. ²²Чи два дні, чи місяць, чи довше, доки хмара залишалася над скинією, Ізраїль стояв у таборі й не вирушав; а коли вона підіймалася, вони вирушали. ²³За велінням нашого Отця вони отаборювалися і за його велінням вирушали. Вони дотримувалися його настанови, за велінням нашого Отця через Мойсея.