2 Послання до коринтян 2

2 ¹Тому я вирішив не приходити до вас знову з болем. ²Бо якщо я завдаю вам болю, то хто ж звеселить мене, як не той, кому я завдав болю? ³Я написав це, щоб, коли прийду, ті, хто мав би радувати мене, не завдали мені болю, бо я впевнений у всіх вас, що моя радість — це радість усіх вас. ⁴З великої скорботи та туги серця я писав вам з рясними сльозами — не щоб засмутити вас, а щоб ви пізнали ту безмірну любов, яку я маю до вас.

⁵А якщо хтось і завдав болю, то не стільки мені, скільки, почасти, усім вам — не хочу бути надто суворим до нього.

Пробачте йому і відновіть його

⁶Для такої людини досить того покарання, що наклала більшість. ⁷Тож тепер вам слід радше пробачити йому та втішити його, щоб надмірна скорбота не поглинула його. ⁸Тому я закликаю вас знову запевнити його у своїй любові. ⁹Саме для цього я й написав: щоб випробувати вас і дізнатися, чи в усьому ви слухняні. ¹⁰Кому ви пробачаєте, тому пробачаю і я. Бо те, що я пробачив, — якщо було що пробачати, — я пробачив заради вас перед лицем Христа, ¹¹щоб сатана не перехитрив нас, адже нам добре відомі його задуми.

¹²Коли я прийшов до Троади звіщати Євангеліє Христа, то для мене відчинилися двері в Господі, ¹³та не було спокою моєму духові, бо я не знайшов там свого брата Тита. Тож я попрощався і вирушив до Македонії.

¹⁴А дяка нашому Отцеві, Який завжди веде нас у переможному поході в Христі й через нас усюди розливає пахощі пізнання Його. ^a a v14 Тріумфальний похід був римським парадом перемоги, у якому полководець-переможець вів своїх полонених і дорогою палив запашні пахощі — Павло змальовує, як наш Отець веде свій народ у перемозі Христа. ¹⁵Бо ми — Христові пахощі для нашого Отця серед тих, хто спасається, і тих, хто гине: ¹⁶для одних — запах від смерті до смерті, а для інших — запах від життя до життя. І хто ж здатен на це? ¹⁷Бо ми не такі, як багато хто, що торгують словом нашого Отця, а говоримо щиро, як від Нього, перед лицем Його, у Христі.