Коли земля йде з-під ніг
Керівникові хору. На мелодію «Лілея заповіту». Золотий псалом Давидів, для навчання, коли він воював з Арам-Нагараїмом та Арам-Цовою, і коли Йоав повернувся й побив дванадцять тисяч едомлян у Соляній долині.
Після поразки народ каже прямо: ти відкинув нас, ти розколов землю, ти дав нам вина, від якого ми хитаємося. Відповідь — власна похвальба нашого Отця, що Сихем, Моав і Едом належать йому, і один вирок: людська допомога марна.
60 1Отче наш, ти відкинув нас; ти проламав наш захист; ти гнівався — тепер віднови нас! 2Ти змусив землю здригнутися; ти розірвав її. Зціли її тріщини, бо вона хитається. 3Ти показав своєму народові тяжке; ти напоїв нас вином, від якого ми хитаємося. 4Ти дав прапор тим, хто боїться тебе, щоб вони зібралися під ним перед луком. a a v4 «Перед луком» означає перед лицем ворожого нападу — прапор, щоб гуртуватися навколо нього під обстрілом.
5Щоб твої улюблені були врятовані, спаси нас своєю правицею й відповідай нам.
6Наш Отець промовив у своїй святості: «Я радітиму; Я розділю Сихем і виміряю долину Суккот. 7Ґілеад — мій, і Манасія — мій; Єфрем — шолом на моїй голові, Юда — мій жезл. 8Моав — моя умивальниця; на Едом кидаю я свій сандаль; над Філістією тріумфально вигукую». b b v8 Кинути сандаль на землю було в давнину жестом, яким заявляли про право власності та панування над нею.
9Хто приведе мене до укріпленого міста? Хто проведе мене до Едома? 10Чи не відкинув ти нас, Отче наш? Ти вже не виходиш, Отче наш, з нашими військами. 11Подай нам допомогу проти наших ворогів, бо людський порятунок нічого не вартий. 12З нашим Отцем ми діятимемо доблесно; це він потопче наших ворогів.
