Єремія 26

26 ¹Коли Єгояким, син Йосії, почав царювати над Юдеєю, було таке слово від нашого Отця:

²Так говорить наш Отець: Стань у дворі мого дому й перекажи всім містам Юдеї, що приходять туди поклонятися, кожне слово, яке наказую тобі сказати; не втаюй нічого. ³Можливо, вони послухають і кожен відвернеться від своєї злої дороги; тоді я передумаю щодо лиха, яке задумав навести на них за їхні злі вчинки. ⁴Скажи їм: Так говорить наш Отець: Якщо не слухатиметесь мене, щоб ходити за моїм законом, який я дав вам, ⁵і щоб слухати моїх рабів, пророків, яких я посилаю до вас знову й знову, — та ви ніколи не слухали, ⁶то зроблю цей дім подібним до Силому, а це місто — прокляттям для всіх народів землі. ^a a v6 Силом був місцем, де колись стояла святиня нашого Отця, поки її не зруйнували та не покинули, — застереження, що храм у Єрусалимі міг спіткати той самий кінець.

⁷Священники, пророки й увесь народ чули, як Єремія говорив ці слова в домі нашого Отця. ⁸Коли Єремія закінчив говорити все, що наш Отець звелів йому переказати всьому народові, священники, пророки й увесь народ схопили його, кричачи: «Ти неодмінно помреш! ⁹Чому ти пророкуєш в ім’я нашого Отця, кажучи: „Цей дім стане як Силом, а це місто — спустошеним, безлюдним“?» А весь народ з’юрмився навколо Єремії в домі нашого Отця.

¹⁰Почувши це, юдейські вельможі піднялися з царського дому до дому нашого Отця й сіли при вході до Нової брами дому нашого Отця. ¹¹Тоді священники та пророки сказали вельможам і всьому народові: «Цей чоловік заслуговує смерті, бо пророкував проти цього міста, як ви самі чули».

¹²Єремія сказав усім вельможам і народові: «Наш Отець послав мене пророкувати проти цього дому й міста все, що ви чули. ¹³Тож виправте свої дороги та вчинки, послухайтеся голосу вашого Отця, і ваш Отець відмінить лихо, яке проголосив проти вас. ¹⁴А я — ось я, у ваших руках. Робіть зі мною те, що вам видається добрим і справедливим. ¹⁵Але знайте напевно: якщо вб’єте мене, то наведете невинну кров на себе, на це місто й на його мешканців, — бо наш Отець справді послав мене до вас проказати всі ці слова, щоб ви їх чули».

¹⁶Тоді вельможі й увесь народ сказали священникам і пророкам: «Цей чоловік не заслуговує смертного вироку, бо говорив до нас в ім’я нашого Отця».

¹⁷Деякі старійшини краю встали й промовили до всього зібрання народу:

¹⁸«Міхей із Морешету пророкував за днів, коли Єзекія царював над Юдеєю, і казав усьому народові Юдеї: „Так говорить Отець небесних військ: Сіон буде зораний, як поле, Єрусалим обернеться на руїни, а гора храму — на лісисте узгір’я“».

¹⁹Хіба Єзекія, цар Юдеї, та вся Юдея вбили його? Хіба він не побоявся нашого Отця й не шукав його прихильності, так що наш Отець відмінив лихо, яким погрожував їм? А ми хочемо накликати велике лихо на себе.

²⁰Був і інший чоловік, який пророкував в ім’я нашого Отця, — Урія, син Шемаї, з Кір’ят-Єаріму. Він пророкував проти цього міста та краю словами, подібними до Єреміїних. ²¹Коли цар Єгояким, усі його воїни та всі вельможі почули його слова, цар намагався вбити його. Урія ж почув, злякався, утік і сховався в Єгипті. ²²Тоді цар Єгояким послав людей до Єгипту — Елнатана, сина Ахбора, та інших із ним. ²³Вони привели Урію з Єгипту до царя Єгоякима, і той убив його мечем і кинув його тіло до гробниць простого люду.

²⁴Але Ахікам, син Шафана, підтримав Єремію, тож його не видали народові на смерть.