Спокій, що й досі залишається
Давно обіцяний спочинок досі відкритий — у цьому й суть, бо пропозиція не скінчилася з Ісусом Навином. Далі два відомі образи: слово нашого Отця, що проникає між душею і духом, оголюючи все, і первосвященник, випробуваний, як і ми, тож ми можемо приступати сміливо.
4 1Оскільки обітниця ввійти в його спокій досі залишається, будьмо пильні, щоб ніхто з вас не виявився таким, що її проминув. 2Нам теж звіщено добру звістку, як і їм. Та почуте слово не принесло їм користі, бо вони не поєднали його з вірою, як ті, що слухали.
3Ми, що повірили, входимо в той спокій, як він сказав: «У своєму гніві я поклявся: вони ніколи не ввійдуть у мій спокій». А проте його діла були завершені ще від заснування світу.
4Бо десь він каже про сьомий день: «І наш Отець спочив сьомого дня від усіх своїх діл».
5І знову в тому самому місці він каже: «Вони ніколи не ввійдуть у мій спокій».
6Оскільки ж залишається, що декотрі ввійдуть у нього, а ті, кому першим було звіщено добру звістку, не ввійшли через свою непокору,
7то він знову призначає день — «Нині», — говорячи через Давида набагато пізніше, як уже сказано: «Нині, коли почуєте його голос, не зачерствляйте своїх сердець».
8Бо якби Ісус Навин дав їм спокій, то наш Отець не говорив би згодом про інший день. 9Отже, залишається суботній спокій для народу нашого Отця. 10Бо хто ввійшов у спокій нашого Отця, той спочив і від своїх діл, як наш Отець — від своїх. 11Тож прагнімо ввійти в той спокій, щоб ніхто не впав за тим самим зразком непокори.
12Бо слово нашого Отця живе й дієве, гостріше за будь-який двосічний меч; воно проникає аж до розділення душі й духа, суглобів і мозку та розрізняє думки й наміри серця. a a v12 «Слово нашого Отця» замінює «слово Боже» — Писання є живим голосом Отця, який знає кожну думку своїх дітей. 13Немає створіння, прихованого від його очей; усе оголене й відкрите перед очима того, перед ким ми маємо дати відповідь.
14Отже, маючи великого Первосвященика, що пройшов крізь небеса, — Ісуса, Сина нашого Отця, — тримаймося міцно віри, яку визнаємо.
Ісус, наш великий Первосвященик
15Бо ми маємо не такого Первосвященика, що не може співчувати нашим слабкостям, а такого, що був випробуваний в усьому, як і ми, та без гріха. 16Тож приступаймо сміливо до престолу благодаті, щоб прийняти милість і знайти благодать для своєчасної допомоги.
