Захарія 14

14 ¹Надходить день нашого Отця, коли вашу здобич поділять між вами. ²Я зберу всі народи проти Єрусалима на битву. Місто буде захоплене, будинки пограбовані, жінки зґвалтовані. Половина міста піде у вигнання, але решта народу не буде відрізана від міста. ³Тоді наш Отець вийде й воюватиме проти тих народів, як воює він у день битви. ⁴Того дня його ноги стануть на Оливній горі, що на схід від Єрусалима, і вона розколеться посередині зі сходу на захід, утворивши величезну долину; половина гори посунеться на північ, а половина — на південь. ⁵Ви втечете долиною моїх гір, бо вона сягне до Ацалу. Ви втечете, як утікали від землетрусу за днів Озії, царя Юдиного. Тоді прийде мій Отець, і всі святі з ним.

⁶Того дня не буде світла, не буде холоду чи морозу. ⁷Це буде один-єдиний день, відомий лише нашому Отцеві, — ні день, ні ніч; та надвечір настане світло.

⁸Того дня з Єрусалима потечуть живі води, половина — до східного моря, а половина — до західного моря, однаково влітку й узимку. ⁹І стане наш Отець царем над усією землею. Того дня наш Отець буде один, і ім’я його — одне. ^a a v9 Велике визнання Ізраїлю — що наш Отець один — стає тут піснею всієї землі: це день, коли всі й усюди знатимуть єдиного Отця як царя.

¹⁰Уся земля стане рівниною, від Ґеви до Риммона, на південь від Єрусалима. А Єрусалим підніметься й залишиться на своєму місці, від Веніяминової брами до місця Першої брами, до Кутової брами, і від вежі Хананела до царських чавил. ¹¹Люди житимуть у ньому, і вже ніколи не буде він приречений на знищення; Єрусалим житиме в безпеці.

¹²Ось яка пошесть, яку наш Отець нашле на кожен народ, що воював проти Єрусалима: їхнє тіло гнитиме, поки вони стоятимуть на ногах, їхні очі гнитимуть у очницях, а язики — у роті. ¹³Того дня великий жах від нашого Отця впаде на них; кожен схопить за руку свого ближнього, і рука його підніметься проти руки ближнього. ¹⁴Юда теж воюватиме при Єрусалимі, і буде зібране багатство всіх навколишніх народів — золото, срібло й одяг у великій кількості. ¹⁵Така сама пошесть вразить коней, мулів, верблюдів, ослів і всіх тварин у тих таборах.

¹⁶Тоді кожен, хто вцілів з народів, що нападали на Єрусалим, рік у рік сходитиме, щоб поклонятися Цареві, Отцеві небесних воїнств, і святкувати Свято Кущів. ^b b v16 Свято Кущів (Суккот) було тижневим святом урожаю, під час якого ізраїльтяни жили в тимчасових куренях, щоб згадувати, як Бог дбав про них у роки в пустелі. ¹⁷Кожна родина землі, що не сходитиме до Єрусалима, щоб поклонятися Цареві, Отцеві небесних воїнств, не матиме дощу. ¹⁸Якщо родина Єгипту не вийде й не з’явиться, то не впаде на них дощ; прийде пошесть, якою наш Отець вражає народи, що не сходять святкувати Свято Кущів. ¹⁹Така буде кара Єгиптові й усім народам, що не сходять святкувати Свято Кущів.

²⁰Того дня на дзвіночках коней буде написано: «Святе нашому Отцеві», а горщики в домі нашого Отця будуть як чаші перед жертовником. ²¹Кожен горщик у Єрусалимі та Юдеї буде святий Отцеві небесних воїнств, тож усі, хто приносить жертви, зможуть приходити, брати їх і варити в них. Того дня не залишиться жодного торговця в домі Отця небесних воїнств.