Єзекіїль 12

12 ¹Було до мене слово нашого Отця:

²«Сину людський, ти живеш серед непокірного дому — вони мають очі, щоб бачити, та не бачать, мають вуха, щоб чути, та не чують, бо вони — дім непокірний.

³«Тож ти, сину людський, збери свої речі для вигнання і йди у вигнання вдень у них на очах. Переселися зі свого місця до іншого в них на очах. Можливо, вони побачать, хоч вони і дім непокірний.

⁴«Винеси свої пожитки вдень у них на очах, наче пожитки вигнанця; а сам вийди ввечері в них на очах, як ті, що йдуть у вигнання.

⁵«У них на очах проламай стіну і винеси крізь неї свої пожитки.

⁶«Перед їхніми очима підніми це на плече й винеси в темряві. Закрий своє обличчя, щоб не бачити землі, бо Я зробив тебе знаком для дому Ізраїля».

⁷Тож я зробив, як мені було наказано. Удень я виніс свої пожитки, пожитки для вигнання, а ввечері проламав рукою стіну. У темряві я виніс це на плечі, у всіх на очах.

⁸Уранці було до мене слово нашого Отця:

⁹«Сину людський, чи не питав тебе дім Ізраїля, той непокірний дім: „Що ти робиш?“ ¹⁰Скажи їм: „Так говорить Всевладний Отець: це пророцтво стосується князя в Єрусалимі й усього дому Ізраїля, що в ньому.“

¹¹Скажи: «„Я ваш знак. Як я зробив, так буде зроблено й їм; вони підуть у вигнання, у полон.“ ¹²Князь серед них підніме свої пожитки на плече в темряві й вийде. Вони проламають стіну, щоб вивести його крізь неї. Він закриє своє обличчя, щоб не бачити землі своїми очима. ¹³Я розкину над ним свою сіть, і він потрапить у мою пастку. Я приведу його до Вавилона, до землі вавилонян, та він не побачить її — і там він помре. ^a a v13 Князь — це Седекія, останній цар Юдеї. Його схопили, коли він тікав з Єрусалима, і осліпили, перш ніж відвести до Вавилона, — тож він дійшов до міста, але так ніколи й не побачив його, точно як було провіщено. ¹⁴Я розвію на всі вітри всіх, хто довкола нього, — його помічників й усі його війська, — і вийму меч їм услід.

¹⁵«Вони дізнаються, що Я їхній Отець, коли розпорошу їх між народами й розсію по землях.

¹⁶«Але Я збережу небагатьох від меча, голоду й моровиці, щоб вони розповідали про всі свої мерзоти серед народів, до яких прийдуть. Тоді вони дізнаються, що Я їхній Отець».

¹⁷Тоді було до мене слово нашого Отця:

¹⁸«Сину людський, їж свій хліб із тремтінням і пий свою воду з острахом і тривогою.

¹⁹«Скажи народові землі: Так говорить Всевладний Отець про тих, хто живе в Єрусалимі, у землі Ізраїля: вони їстимуть свій хліб у тривозі й питимуть свою воду в розпачі, бо їхня земля позбудеться всієї своєї повноти через насильство всіх, хто там живе.

²⁰«Залюднені міста будуть зруйновані, а земля спустошена. Тоді ви дізнаєтесь, що Я ваш Отець».

Отець кладе край марному прислів’ю

²¹Тоді було до мене слово нашого Отця:

²²«Сину людський, що це за прислів’я в Ізраїлі: „Дні тягнуться, а кожне видіння марнується“?

²³«Тож скажи їм: „Так говорить Всевладний Отець: Я покладу край цьому прислів’ю, і більше не повторюватимуть його в Ізраїлі.“ Натомість скажи їм: „Наблизилися дні, і здійснення кожного видіння. ²⁴Бо не залишиться більше ні фальшивого видіння, ні улесливого ворожіння в домі Ізраїля.

²⁵«Бо Я ваш Отець; Я скажу слово, яке говорю, і воно збудеться. Більше не буде зволікання — бо за ваших днів, ти, доме непокірний, Я промовлю слово й виконаю його, — говорить Всевладний Отець“».

²⁶Тоді було до мене слово нашого Отця:

²⁷«Сину людський, дім Ізраїля каже: „Видіння, яке він бачить, збудеться через багато років; він пророкує про далекі часи.“

²⁸«Тож скажи їм: Так говорить Всевладний Отець: жодне з моїх слів більше не забариться. Що Я кажу, те збудеться, — говорить Всевладний Отець».