1 Хронік 21

21 ¹Повстав Обвинувач проти Ізраїлю та підбурив Давида перелічити Ізраїль. ^a a v1 «Обвинувач» — так FHB називає сатану, духовного супротивника, який протистоїть народові Божому. ²Давид сказав Йоаву та начальникам війська: «Ідіть, перелічіть Ізраїль від Беер-Шеви до Дана та повідомте мені, щоб я знав їхнє число».

³Йоав сказав: «Нехай наш Отець примножить свій народ у сто разів! Мій пане царю, хіба не всі вони — слуги мого пана? Навіщо мій пан прагне цього? Навіщо накликати провину на Ізраїль?»

⁴Але слово царя взяло гору над Йоавом, тож Йоав вийшов, пройшов цілий Ізраїль і прийшов до Єрусалима. ⁵Йоав подав Давидові підсумок перепису: в усьому Ізраїлі було мільйон сто тисяч воїнів, що тримали меч, а в Юді — чотириста сімдесят тисяч воїнів із мечем. ⁶Левія та Веніямина він не перелічив, бо Йоавові був осоружний царський наказ.

⁷Це було вкрай зле в очах нашого Отця, тож він вразив Ізраїль. ⁸Тоді Давид сказав нашому Отцю: «Я тяжко згрішив, вчинивши це. А тепер, благаю, зніми провину з твого слуги, бо я вчинив дуже нерозумно».

⁹А наш Отець промовив до Ґада, провидця Давидового:

¹⁰Іди й скажи Давидові: «Так говорить твій Отець: Я покладаю на тебе три речі — вибери собі одну з них, і я вчиню її тобі».

¹¹Ґад прийшов до Давида й сказав йому: «Так говорить наш Отець: „Вибери собі, ¹²або три роки голоду, або три місяці втечі перед твоїми ворогами, коли їхній меч наздоганятиме тебе, або три дні меча нашого Отця: моровиця в краю, і ангел нашого Отця, що нищить по всій землі Ізраїлю“. Тепер вирішуй, яку відповідь мені принести тому, хто послав мене».

¹³Давид сказав Ґадові: «Я у великій скруті. Нехай упаду в руку нашого Отця, бо його милосердя дуже велике, — тільки не в руку людську».

¹⁴Тож наш Отець послав моровицю на Ізраїль, і впало сімдесят тисяч мужів ізраїльських.

¹⁵І послав наш Отець ангела, щоб знищити Єрусалим; але коли ангел нищив його, наш Отець побачив і пожалкував про те лихо та сказав ангелові: «Досить! Опусти свою руку». Ангел нашого Отця стояв біля току Орнана-євусея.

¹⁶Давид підвів очі й побачив ангела нашого Отця, що стояв між землею та небом з оголеним мечем у руці, простягнутим над Єрусалимом. Тоді Давид і старійшини, вкриті веретищем, упали долілиць. ¹⁷Давид сказав нашому Отцю: «Хіба не я звелів перелічити народ? Це я згрішив і вчинив велике зло. А ці вівці — що вони зробили? О мій Отче, нехай твоя рука буде проти мене та проти дому батька мого, а не проти твого народу з моровицею». ^b b v17 Давид, цар-пастир, благає, щоб кара впала на нього самого замість свого народу, — указуючи наперед на Ісуса, Доброго Пастиря, який добровільно візьме на себе суд за свій народ.

Споруджено жертовник; наш Отець відповідає вогнем

¹⁸Ангел нашого Отця звелів Ґадові сказати Давидові, щоб той пішов і збудував жертовник нашому Отцю на тоці Орнана-євусея. ¹⁹Тож Давид пішов за словом Ґада, яке той промовив в ім’я нашого Отця.

²⁰Орнан обернувся й побачив ангела; його чотири сини, що були з ним, поховалися. А він молотив пшеницю. ²¹Коли Давид прийшов до Орнана, Орнан глянув і, побачивши Давида, вийшов із току та вклонився Давидові лицем до землі.

²²Давид сказав Орнанові: «Віддай мені цей тік, щоб я збудував на ньому жертовник нашому Отцю; віддай мені його за повну ціну, щоб моровиця відступила від народу».

²³Орнан сказав Давидові: «Візьми його. Нехай мій пан цар чинить те, що вважає за добре. Ось, я даю волів на всепалення, молотарки на дрова, а пшеницю на хлібну жертву — усе це я віддаю».

²⁴Але цар Давид сказав Орнанові: «Ні, я неодмінно куплю його за повну ціну. Не візьму твого для нашого Отця й не принесу всепалень, що не коштують мені нічого».

²⁵Тож Давид заплатив Орнанові за те місце близько п’ятнадцяти фунтів золота. ²⁶Давид збудував там жертовник нашому Отцю, приніс всепалення та мирні жертви й призвав нашого Отця, який відповів йому вогнем із неба на жертовнику всепалення.

²⁷Тоді наш Отець звелів ангелові, і той вклав свій меч назад у піхви.

²⁸Того часу, коли Давид побачив, що наш Отець відповів йому на тоці Орнана-євусея, він приніс там жертву. ²⁹Мойсей зробив скинію нашого Отця в пустелі; вона разом із жертовником всепалення стояла тоді на узвишші в Гівеоні. ³⁰Та Давид не міг піти туди, щоб шукати нашого Отця, бо боявся меча ангела нашого Отця.