1 Хронік 12

12 ¹Ось люди, які прийшли до Давида в Ціклаг, коли він ще ховався від Саула, сина Кіша, — хоробрі воїни, що допомагали йому в битві. ²Озброєні луками, вони вміли кидати каміння з пращі та стріляти з лука і правою, і лівою рукою; були вони веніамінівці, Саулові родичі. ³Ахіезер був головою, потім Йоаш — сини Шемаї з Ґів'ї; Єзіїл і Пелет, сини Азмавета; Бераха; Єгу з Анатота; ⁴Ішмая з Ґів'она, хоробрий воїн серед тридцятьох і начальник над тридцятьма; Єремія, Яхазіїл, Йоханан, Йозавад з Ґедери; ⁵Елузай, Єрімот, Беалія, Шемарія і Шефатія-харуф'янин; ⁶Елкана, Їшшія, Азареїл, Йоезер і Яшовам — корахівці; ⁷і Йоела та Зевадія, сини Єрохама з Ґедора.

⁸Деякі ґадівці перейшли до Давида у твердиню в пустелі — хоробрі воїни, навчені до бою, умілі зі щитом і списом; обличчя їхні, мов у левів, а прудкі вони були, як газелі на горах. ⁹Езер був головою, Овадія — другим, Еліав — третім, ¹⁰Мішманна — четвертим, Єремія — п’ятим, ¹¹Аттай — шостим, Еліїл — сьомим, ¹²Йоханан — восьмим, Елзавад — дев’ятим, ¹³Єремія — десятим, Махбанай — одинадцятим. ¹⁴Ці ґадівці були начальниками війська: найменший вартий був сотні, а найбільший — тисячі. ¹⁵Це ті, що перейшли Йордан першого місяця, коли він вийшов з усіх берегів своїх, і розігнали всіх, хто був у долинах, на схід і на захід.

¹⁶Прийшли до Давида в твердиню також деякі з синів Веніамина та Юди. ¹⁷Давид вийшов їм назустріч і сказав їм: «Якщо ви прийшли до мене з миром, щоб допомогти мені, то моє серце з’єднається з вами; але якщо прийшли, щоб зрадити мене ворогам моїм, хоч у руках моїх немає насильства, нехай побачить це Бог наших батьків і розсудить вас.» ¹⁸Тоді Дух нашого Отця огорнув Амасая, голову тридцятьох, і він промовив: «Ми твої, Давиде! Ми з тобою, сину Єссея! Мир, мир тобі, і мир тим, хто тобі допомагає, бо твій Отець допомагає тобі.» Давид прийняв їх і поставив їх провідниками свого загону.

¹⁹Дехто з Манасії перейшов до Давида, коли він вирушив разом із филистимлянами проти Саула. Але Давид і його люди не допомогли филистимлянам, бо филистимські володарі, порадившись, відіслали Давида, кажучи: «Він перебіжить до свого володаря Саула, і це коштуватиме нам наших голів.» ²⁰Коли він ішов до Ціклага, перейшли до нього з Манасії: Аднах, Йозавад, Єдіаїл, Михаїл, Йозавад, Елігу та Ціллетай — начальники над тисячами в Манасії. ²¹Вони допомагали Давидові проти ворожих загонів, бо всі були хоробрими воїнами, і стали начальниками у його війську. ²²День у день приходили люди, щоб допомогти Давидові, аж поки не стало в нього військо велике, немов військо нашого Отця.

²³Ось число озброєних до бою, що прийшли до Давида в Хеврон, щоб передати йому Саулове царство, як і сказав наш Отець: ²⁴із Юди, що носили щит і спис, — шість тисяч вісімсот, озброєних до бою; ²⁵із Симеона, хоробрих воїнів, готових до бою, — сім тисяч сто; ²⁶з Левія — чотири тисячі шістсот, ²⁷і Єгояда, провідник роду Ааронового, і з ним три тисячі сімсот, ²⁸і Садок, хоробрий молодий воїн, і з ним двадцять два начальники з його роду. ²⁹З Веніамина, Саулових родичів, — три тисячі; більшість із них досі залишалася вірною домові Саула. ³⁰з Єфрема — двадцять тисяч вісімсот, хоробрі воїни, люди славні у своїх родах; ³¹з половини коліна Манасіїного — вісімнадцять тисяч, названих поіменно, щоб прийти й настановити Давида царем; ³²з Іссахара: двісті начальників, що розуміли часи й знали, що має робити Ізраїль, і всі їхні родичі були під їхньою рукою; ³³із Завулона: п’ятдесят тисяч досвідчених воїнів, споряджених до бою всякою зброєю, готових допомогти Давидові всім серцем; ³⁴з Нефалима — тисяча начальників, а з ними тридцять сім тисяч, що носили щит і спис; ³⁵з Дана — двадцять вісім тисяч шістсот, готових до бою; ³⁶з Асира — сорок тисяч досвідчених воїнів, готових до бою; ³⁷а з-за Йордану, зі сходу, — з Рувима, Ґада й половини коліна Манасіїного — сто двадцять тисяч, озброєних усякою військовою зброєю.

³⁸Усі ці воїни, що ставали в бойові лави, прийшли до Хеврона щирим серцем, щоб настановити Давида царем над усім Ізраїлем; та й решта Ізраїля була однодумна, щоб настановити Давида царем. ³⁹Пробули вони там із Давидом три дні, їли та пили, бо родичі їхні наготували їм їжу. ⁴⁰А сусіди їхні, навіть ті, що з Іссахара, Завулона й Нефалима, привозили їжу на ослах, верблюдах, мулах і волах — борошно, пресовані фіги, в’язки родзинок, вино, олію, худобу й овець у великій кількості, бо була радість в Ізраїлі.