Ісая 54

54 ¹Заспівай, безплідна жінко, що ніколи не народжувала; вибухни співом і радісно вигукуй, ти, що ніколи не знала пологів! Бо дітей у самотньої буде більше, ніж у заміжньої, — каже наш Отець.

²Розшир намет свій, і нехай полотнища твого житла розгорнуться широко; не стримуйся. Подовж мотузки свої і глибоко вбий кілки свої, ³бо ти розширишся праворуч і ліворуч; твої діти заволодіють народами й заселять спустошені міста. ⁴Не бійся, бо не будеш осоромлена; не занепадай духом, бо не зазнаєш ганьби. Ти забудеш сором своєї юності і більше не згадаєш ганьби свого вдівства. ⁵Бо твій Творець — твій чоловік; Отець небесних військ — ім’я його; Святий Ізраїлів — твій Викупитель, Отцем усієї землі зветься він. ^a a v5 Наш Отець пов’язує себе зі своїм народом заповітною любов’ю — шлюбна типологія, яку Павло згодом застосовує до Христа та його Нареченої (Ефесян 5:25-27). ⁶Бо наш Отець покликав тебе назад, наче дружину покинуту і зі зраненим серцем, наче дружину юності, коли її відкинули, — каже твій Отець.

⁷На коротку мить я залишив тебе, але з великим милосердям я зберу тебе назад. ⁸У повені гніву я сховав обличчя своє від тебе на мить, але вічною любов’ю прихиляється до тебе серце моє, — каже наш Отець, твій Викупитель. ⁹Для мене це як дні Ноя, коли я поклявся, що води Ноєві вже ніколи не затоплять землі; тож тепер я поклявся не гніватися на тебе і не докоряти тобі. ¹⁰Хоч гори відступлять і пагорби захитаються, та вірна любов моя не відступить від тебе, і заповіт миру мого не захитається, — каже наш Отець, чиє серце прихиляється до тебе з милосердям. ¹¹«Пригноблена, бурею гнана і без потіхи, поглянь: я викладу каміння твоє на сурмі і закладу підвалини твої сапфірами. ^b b v11 Сурма: темна мінеральна паста, яку в давнину використовували в будівництві, щоб закріплювати й виставляти коштовне каміння, надаючи йому блиску. ¹²Я зроблю башти твої з рубінів, брами твої — з блискучих самоцвітів, і всі мури твої — з коштовного каміння. ¹³Усі діти твої будуть навчені нашим Отцем, і великим буде мир дітей твоїх. ^c c v13 Ісус процитував цей вірш, щоб описати кожного, кого Отець приваблює до нього (Івана 6:45). ¹⁴У праведності ти утвердишся; будеш далеко від гноблення, бо не матимеш чого боятися, і далеко від жаху, бо він не наблизиться до тебе. ¹⁵Якщо хтось зчинить ворожнечу проти тебе, то не від мене; хто нападе на тебе, той упаде перед тобою. ¹⁶Дивись, це я створив коваля, який роздмухує вугілля в полум’я і кує зброю, придатну для свого діла; і це я створив нищителя, щоб руйнувати.» ¹⁷Жодна зброя, скована проти тебе, не матиме успіху, і ти спростуєш кожен язик, що повстане проти тебе на суді. Це спадщина слуг нашого Отця, і виправдання їхнє — від мене, — проголошує наш Отець.