Псалми 132 (131)

132 ¹Згадай, Отче наш, заради Давида усі труднощі, яких він зазнав, ²як він клявся нашому Отцеві й дав обітницю Могутньому Якова: ³«Не ввійду до намету свого дому й не зійду на ложе своє; ⁴Не дам очам своїм спати, ні повікам своїм дрімати, ⁵доки не знайду місця для нашого Отця, оселі для Могутнього Якова.»

⁶Ось — ми чули про ковчег в Ефраті; ми знайшли його на полях Яара. ^a a v6 Ефрата — це околиця навколо Вифлеєму; Яар означає Кіріят-Єарім, де ковчег заповіту спочивав, перш ніж Давид приніс його до Єрусалима. ⁷Увійдімо до його оселі; поклонімося біля підніжжя ніг його. ⁸Встань, Отче наш, і прийди до місця свого спочинку, ти й ковчег твоєї сили. ⁹Нехай священники твої зодягнуться в праведність, і нехай вірні твої радісно співають.

¹⁰Заради Давида, слуги твого, не відвертайся від помазанця твого.

¹¹Наш Отець поклявся Давидові твердою клятвою, від якої не відступить: «Того, хто вийде з твого власного тіла, Я посаджу на твій престол. ^b b v11 Петро проголосив у день П’ятдесятниці, що наш Отець дотримав цієї клятви, воскресивши Ісуса, нащадка Давида, щоб той повіки сидів на престолі Давида. ¹²Якщо сини твої дотримуватимуться мого заповіту і свідчення, якого Я навчу їх, то їхні сини сидітимуть на твоєму престолі повіки.»

¹³Бо наш Отець обрав Сіон; забажав його для своєї оселі:

¹⁴«Це місце мого спочинку повіки; тут Я оселюся, бо Я забажав його. ¹⁵Її поживу Я щедро благословлю; її вбогих Я нагодую хлібом. ¹⁶Її священників Я зодягну в спасіння, і вірні її гучно співатимуть від радості.

¹⁷«Там Я підніму силу Давида; Я приготував світильник для свого помазанця. ¹⁸Його ворогів Я зодягну в ганьбу, а на ньому сяятиме його вінець.»