Ми були, наче ті, що бачать сон
Пісня сходження.
Вигнанці, що повернулися, кажуть: повернення було мов сон, і уста їхні сповнилися сміхом, — а тоді просять нашого Отця про ще більше відновлення, як потоки, що повертаються в Негев. Обітниця на тепер: ті, хто сіє зі сльозами, повертаються додому, несучи снопи.
126 1Коли наш Отець повернув долю Сіону, ми були, наче ті, що бачать сон. 2Тоді наші уста наповнилися сміхом, а наші язики — радісними вигуками; тоді казали серед народів: «Господь учинив великі діла для них.» 3Наш Отець учинив великі діла для нас, і ми сповнені радості.
4Поверни нашу долю, Отче наш, наче потоки в Неґеві. a a v4 Неґев — це сухий південний пустельний край Ізраїлю, де порожні русла раптово наповнюються водою після дощів — образ долі, що змінюється в одну мить. 5Ті, що сіють у сльозах, жатимуть з радісними вигуками. 6Хто виходить із плачем, несучи торбу насіння для сівби, той неодмінно повернеться додому з радісними вигуками, несучи снопи збіжжя.
