Дух Отця помазує мене
Помазаний промовець називає тих, до кого його послано: убогих, розбитих серцем, в'язнів, тих, хто плаче на Сіоні. Попіл замінено вінцем, зневіру — хвалою. Наш Отець каже, що любить справедливість і ненавидить грабунок, а зруйновані міста відбудовують ті, кого соромили.
61 1Дух Владики Отця на мені, бо наш Отець помазав мене, щоб звістити добру новину вбогим. Він послав мене перев’язати зламаних серцем, проголосити волю полоненим і визволення тим, хто закутий у темряві, a a v1 Ісус розпочав своє прилюдне служіння, прочитавши саме ці слова в синагозі в Назареті й сказавши: «Сьогодні збулося це Писання у вас на слуху» (Лука 4:18-21). Слуга, який тут говорить, — це Ісус, помазаний Духом, посланий нашим Отцем. 2проголосити рік ласки нашого Отця і день відплати нашого Отця, потішити всіх, хто сумує, 3подбати про тих, хто сумує на Сіоні, — дати їм вінець краси замість попелу, оливу радості замість жалоби, одежу хвали замість духу розпачу; тож їх назвуть дубами праведності, насадженням нашого Отця, щоб він прославився.
4Вони відбудують давні руїни, піднімуть місця, давно спустошені; відновлять зруйновані міста, пустельні впродовж багатьох поколінь. 5Чужинці пастимуть ваші отари; іноземці будуть вашими орачами й виноградарями. 6А вас назвуть священниками нашого Отця; вас іменуватимуть служителями нашого Отця. Ви живитиметеся багатством народів і хвалитиметеся їхніми скарбами. 7Замість вашого сорому ви одержите подвійну частку, а замість ганьби радітимете своєму спадку; тож ви посядете подвійну частку у своїй землі, і вічна радість буде вашою.
8«Бо Я, ваш Отець, люблю справедливість; ненавиджу грабунок і беззаконня. У своїй вірності Я винагороджу свій народ і укладу з ним вічний заповіт. 9Їхні діти будуть відомі серед народів, а їхні нащадки — серед племен; усі, хто побачить їх, визнають, що вони — діти, яких благословив наш Отець.»
10Я дуже радітиму в нашому Отці; душа моя тішитиметься в нашому Отці. Бо він зодягнув мене в шати спасіння і вкрив мене ризою праведності, як жених, що прикрашає свою голову, наче священник, і як наречена, що оздоблює себе своїми прикрасами. b b v10 У стародавньому Ізраїлі женихи на своєму весіллі носили оздобний головний убір, так само як священники під час служіння в храмі. 11Бо як земля вирощує свої паростки і як сад змушує проростати посіяне, так Владика Отець зростить праведність і хвалу перед усіма народами.
