Послання до галатів 6

6 ¹Брати, якщо хтось упаде в гріх, ви, духовні, лагідно направте його. Пильнуй себе, щоб і ти не зазнав спокуси. ²Носіть тягарі одне одного, і так ви виконаєте закон Христа. ³Бо коли хтось думає, що він щось значить, хоч насправді ніщо, той сам себе обманює. ⁴Кожен нехай перевіряє своє власне діло. Тоді матиме чим хвалитися в собі самому, а не порівнюючи себе з ближнім. ⁵Бо кожен нестиме свою власну ношу. ^a a v5 Ця особиста «ноша» — щоденна відповідальність, відмінна від кризового тягаря з вірша 2. ⁶А той, кого навчають слова, нехай ділиться всім добрим із тим, хто навчає.

⁷Не обманюйтеся — з нашого Отця не можна насміхатися: що людина посіє, те й пожне. ⁸Хто сіє для своєї грішної природи, той від неї пожне тління; а хто сіє для Святого Духа, той від Духа пожне вічне життя. ⁹Не втомлюймося робити добро — свого часу пожнемо врожай, якщо не опустимо рук. ¹⁰Тож, поки маємо нагоду, робімо добро всім — а особливо рідним у вірі.

Хвалися тільки хрестом

¹¹Погляньте, якими великими літерами я написав вам своєю власною рукою! ¹²Ті, хто нав’язує вам обрізання, хочуть мати гарний вигляд. Роблять це лише задля того, щоб не зазнати переслідувань за хрест Христа. ¹³Бо навіть самі обрізані не дотримуються закону; вони хочуть, щоб ви обрізалися, аби їм хвалитися вашим тілом. ¹⁴А я нехай ніколи не хвалюся нічим, окрім хреста Господа нашого Ісуса Христа, через який світ розп’ятий для мене, а я — для світу. ¹⁵Ні обрізання, ні необрізання нічого не значить; значить лише нове створіння. ¹⁶Мир і милосердя всім, хто дотримується цього правила, і Ізраїлю нашого Отця.

¹⁷Віднині нехай ніхто не завдає мені клопоту, бо я ношу на своєму тілі рани Ісуса. ^b b v17 Павлові «рани» — це шрами від побиттів і страждань, яких він зазнав за проповідь Ісуса.

¹⁸Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вашим духом, брати. Амінь.