2 Послання Івана 1

1 ¹Старець — до обраної пані та її дітей, яких я люблю в істині, і не тільки я, а й усі, хто пізнав істину, ^a a v1 «Обрана пані та її діти», найімовірніше, означає місцеву церкву та її членів. ²заради істини, що живе в нас і буде з нами повік. ³Благодать, милість і мир будуть з нами від нашого Отця та від Ісуса Христа, Сина нашого Отця, в істині та любові.

⁴Я дуже зрадів, що деякі з твоїх дітей ходять в істині, як заповів нам наш Отець. ⁵І тепер прошу тебе, люба пані: не нову заповідь пишу, а ту, яку маємо від початку, — любімо одне одного. ⁶Любов же ось у чому: щоб ми жили за його заповідями. А заповідь, як ви чули від початку, ось яка: щоб ви жили в любові.

⁷Бо багато обманців вийшло у світ, які не визнають, що Ісус Христос прийшов у тілі. Це і є обманець та антихрист. ⁸Пильнуйте себе, щоб не втратити того, над чим ми працювали, а отримати повну нагороду. ⁹Кожен, хто переступає межу й не залишається у вченні Христа, не має нашого Отця; а хто залишається у вченні, той має і нашого Отця, і Сина. ^b b v9 Зректися Сина означає втратити Отця. Послання Івана наполягає, що їх не можна розділити: залишатися у вченні Ісуса — означає мати разом і нашого Отця, і його Сина. ¹⁰Якщо хтось приходить до вас без цього вчення, не приймайте його у свій дім і не вітайте його, ¹¹бо хто вітає його, той стає спільником його злих учинків.

¹²Багато маю вам написати, та не хочу робити це на папері чорнилом. Сподіваюся прийти до вас і поговорити віч-на-віч, щоб наша радість була повною. ¹³Вітають тебе діти твоєї обраної сестри.