1 Послання Петра 5

5 ¹Закликаю пресвітерів між вами, я, такий самий пресвітер, свідок Христових страждань і учасник слави, яка має відкритися: ²Пасіть отару нашого Отця, що серед вас, доглядаючи її — не з примусу, а охоче, як хоче наш Отець; не заради ганебної наживи, а з готовністю, ³не пануючи над тими, хто довірений вам, а будучи прикладом для отари. ⁴А коли з’явиться Головний Пастир, ви одержите нев’янучий вінець слави. ^a a v4 Головний Пастир — це Ісус, Той, під чиїм началом служать вірні пресвітери і Хто винагороджує їх, коли з’являється.

⁵Так само, молодші, підкоряйтеся старшим. А всі ви зодягніться в покору одне до одного, бо наш Отець противиться гордим, а смиренним дає благодать. ⁶Тож смиріться під могутньою рукою нашого Отця, щоб він підніс вас свого часу, ⁷поклавши весь свій неспокій на нашого Отця, бо він піклується про вас.

⁸Будьте тверезі й пильні; ваш супротивник диявол ходить, як лев, що рикає, шукаючи, кого б поглинути. ⁹Противтеся йому, стоячи твердо у вірі, знаючи, що ваші брати по вірі в усьому світі переносять такі самі страждання.

¹⁰А наш Отець усякої благодаті, який покликав вас до своєї вічної слави в Христі, сам відновить, підтримає, зміцнить і утвердить вас після недовгого страждання. ¹¹Йому влада навіки. Амінь.

¹²Через Силуана, вірного брата, як я вважаю, я написав вам коротко — підбадьорюючи вас і свідчачи, що це справжня благодать нашого Отця. Стійте твердо в ній.

Останні вітання

¹³Та, що у Вавилоні, обрана разом із вами, вітає вас, а також Марко, мій син. ^b b v13 «Вавилон» тут найімовірніше прихована назва Рима, столиці імперії, звідки писав Петро, — а не стародавнього міста. ¹⁴Вітайте одне одного цілунком любові. Мир усім вам, хто в Христі.